Забери мене
Вікторія Яковчук
Забери мене туди, де немає 3G, Де повітря без пилу і газів, Від коментарів та репостів мене вбережи, Від фотографій голих тіл та пейзажів. Ти забери мене туди, де немає електрики, Де замість радіо пісні під гітару, Де немає брехні, немає синтетики, Немає ні перехожих, ні брудних тротуарів. Забери мене від усіх, від усього, Забери несподівано, несвідомо. Як завжди, прошу лише одного - Забери мене й не віддавай нікому.
2019-01-28 21:42:12
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Arsen Kryvoruchko
Гарний вірш. Передає наше звичайне життя. Багатьом людям цікаво яке би було наше життя без інтернету
Відповісти
2019-01-28 21:44:04
1
Вікторія Прохоренко
Круто, я просто прониклась
Відповісти
2020-05-29 20:43:26
Подобається
Інші вірші поета
Нарко Нехай хоч слова належать мені Ніхто не віда, що у неї на душі Заставка екрану
Інші поети
Olim
@_Olim_
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1327
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3873