Забери мене
Вікторія Яковчук
Забери мене туди, де немає 3G, Де повітря без пилу і газів, Від коментарів та репостів мене вбережи, Від фотографій голих тіл та пейзажів. Ти забери мене туди, де немає електрики, Де замість радіо пісні під гітару, Де немає брехні, немає синтетики, Немає ні перехожих, ні брудних тротуарів. Забери мене від усіх, від усього, Забери несподівано, несвідомо. Як завжди, прошу лише одного - Забери мене й не віддавай нікому.
2019-01-28 21:42:12
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Arsen Kryvoruchko
Гарний вірш. Передає наше звичайне життя. Багатьом людям цікаво яке би було наше життя без інтернету
Відповісти
2019-01-28 21:44:04
1
Вікторія Прохоренко
Круто, я просто прониклась
Відповісти
2020-05-29 20:43:26
Подобається
Інші вірші поета
Сьома секунда Фільми Місто Кохайте не за гроші в банку...
Інші поети
Naiba NSDN
@nako1982
Basyexo
@Basyexo
Anna Sparrows
@birdwithword
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3380
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13110