Місто
Вікторія Яковчук
Місто дійсно чудове, правда, Але дечого йому не вистачає. Не знаю чи недолік те, чи вада, Що воно без тебе мене зустрічає. Тут шикарні театри й будинки, Але від них все ж віє журбою. Хочу, щоб проспекти, вулиці і навіть бруківка, Щоб і саме місто пропахлось тобою. Хочу самотньо вночі мандрувати, І наші прогулянки швидкою ходою Не уявляти, а просто згадати. Хочу, щоб це місто пропахлось тобою.
2018-11-22 00:21:22
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Вікторія Прохоренко
Просто читаю вголос
Відповісти
2020-05-29 20:46:17
Подобається
Інші вірші поета
Псих Ніхто не віда, що у неї на душі Поет Нарко
Інші поети
Влад
@Vlad_Demon
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2575
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2944