Помста Ольги
Давним-давно на Київській Русі
Жила-була княгиня Ольга;
Міцна духом, не піддавалася спокусі -
Одна лиш своїм вчинкам вольна.
Лиш раз, на мить діставсь до неї відчай:
Князя Ігоря древляни вбили,
І, як велів тоді жорстокий звичай,
За мужа мала мстити аж доки стане сили.
Прийшли свати, та все з дарами;
Просили вийти за їхнього князя Мала.
От тільки Ігоря не замінити ні богами, ні царями,
І за його гибель Ольга живцем їх поховала.
Се була перша помста. Тоді прийшли древлянськії мужі
Їх всіх було запрошено до бані.
Гуляли, пили, танцювали і звивались, мов вужі,
Коли вогонь забрав тіла їх замість дані.
Поки люд чекав повернення послів,
Княгиня йшла чинити тризну.
Тоді ж древляни від дзенькіту кухлів
Подуріли й прогавили трутизну.
На трьох помстах не настав історії кінець;
Ольга, зібравши дуже військо,
Розбила Іскоростень, як увірвавсь її терпець -
Попрохала в міщан пташок свійських,
З кожного двору по кілька голубів,
Ніби для примирення, ніби для загального добра.
Тоді ж у сутінках небо осяяли тисячі вогнів,
І під жалібний спів птахів місто згоріло дотла.
У цієї легенди суть лиш одна:
Жінка тоді ні в чому не знає зупину,
Не беруть ні підкупи, ні могутні війська,
Якщо хтось образив її честь і родину.
2021-04-01 10:27:24
6
2