паскудно хворіти самотнім
Вікторія Яковчук
паскудно коли кохання не пише і перші обов'язки в житті безтурботнім але ще більше паскудно хворіти самотнім холодні руки але лоб гарячий стали гучнішими звуки знову самотність, знову невдача брязькіт ложки віддає прямо в скроні і тільки книжки у твоїй кімнаті, у твоїй долоні і той червоний светр давно перестав гріти байдуже що покаже термометр коли однаково нíкому підвезти ліки
2020-12-28 15:12:18
6
0
Інші вірші поета
Не можна кохати за щось Забери мене Батьки виховували нас інакше Час
Інші поети
_Maksym_
@_Maksym_
BW
@NadaBW
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2162
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432