Історія людства
Вер Веріґо
Скеля. Сонце сходить - Людина - мавпеня, Пухом вкриті ноги У мами немовля. Потім люди вділись Та й заново родились, У руки взяли шаблі І починали битись. Бились вони довго, Будували церкви, Вірили у Бога, Відкривали двері. Малювать картини Прагнули вони. Прикрашали стелі, Робили мости. Гарно одягались, Жили, як Боги, Інші у багнюці Лазили вони. Ось вже науковці Винайшли літак, Людська давня мрія Ожила від так. Війни та жорстокість Полонили нас, Ми прагнули волі Та вбивали враз. Зараз світ мов зомбі, Всі люди дурні, Забирають волі Машини, не пани!
2018-03-02 18:53:15
7
0
Інші вірші поета
Тону Яблуневий сад Химерна посмішка сяйнула на обличчі... Зайвий
Інші поети
Schüra
@shura_smit
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3344
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2770