Химерна посмішка сяйнула на обличчі...
Химерна посмішка сяйнула на обличчі,
У коридорі страху наздогнав мене,
І твої руки закривали вічі,
Ховав під ними страх, що не мине.
Волосся падало по моїм тілі,
Шматки костюма, що порізав ти,
Колись з тобою були дуже милі,
Та все змінилося, часи пройшли.
Можливо, пісню заспівати, я не знаю:
"Чому ти поряд? Тут?",- до тебе закричу,
Я їжу зі смаком життя ковтаю,
За квіти на столі я заплачу.
Як квіти ти поставиш у ту вазу,
Забудеш про моє життя,
Та ніжний поцілунок твій одразу,
Вважатиму це, як добра злиття.
У коридорі страху наздогнав мене,
Та більше тебе я вже не боялася,
Важливість почуттів моїх мине,
Чи лити сльози довго не вагалася.
2018-03-03 18:43:23
8
2