Дівчина

Вер Веріґо

Море хвилями заграло, Місяць здалеку блищить, Йде дівчина, мов перлина І від холоду тремтить. Ніжки босі підіймає, Руки лагідно склада, Свій платочок пригортає, До сердечка спогляда. Та не б'ється її серце, Бо далеко від орла, Її хлопець тяжко б'ється, На війні в землю ляга. Тихо сльози покотились На пісок упали вмить, Й немовлята народились, Але в світі їм не жить!

17.02.2018

Інші вірші поета

Жовтий клен Твої гріхи закрили мені очі Зима Химерна посмішка сяйнула на обличчі...

Інші поети

Victoria Zhyliak

@ZhyVi

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

Семіраміс

@stets

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8950

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1215