Дівчина
Море хвилями заграло, Місяць здалеку блищить, Йде дівчина, мов перлина І від холоду тремтить. Ніжки босі підіймає, Руки лагідно склада, Свій платочок пригортає, До сердечка спогляда. Та не б'ється її серце, Бо далеко від орла, Її хлопець тяжко б'ється, На війні в землю ляга. Тихо сльози покотились На пісок упали вмить, Й немовлята народились, Але в світі їм не жить!
2018-02-17 14:45:23
11
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3214
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12972