Залиш
Я не можу тебе любити, Зрозумій та залиш мене, Моє серце вже не скорити, Воно любить щось інше, живе. Ти повітря холодне ковтаєш, А я казки прагну в житті, Милий мій, ти і сам не знаєш, Що не зможеш створити її. Я жива. Я гаряча, мов душі, Тих людей, що для себе живуть, Ти- холодне зображення в лужі, А такі все лиш тільки псують. Не малюєш малюнків яскравих, І не знаєш веселих пісень, А лиш поглядом темним ти травиш, І обійми даруєш лишень. Я чужа, не близька, чуєш? Зрозумій та залиш мене, А як ні, то нехай всі почують, Що життя не потрібне таке.
2018-05-05 09:40:06
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Уля
@ K L I F S , дякую)
Відповісти
2018-05-05 16:08:20
1
Мелорі.
Гарний вірш❤️😍
Відповісти
2018-05-06 07:16:08
1
Уля
@Мелорі. ,неймовірно приємно))
Відповісти
2018-05-06 08:27:46
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1770
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1967