Дистрофія гаманця
"Ми лікуєм і рятуєм, Дистрофію гаманця, Бідність дискваліфікуєм", -Всі кричали тут і там. "Зичте гроші під відсотки, Під великі- майте толк, Видеріть останню сотку, Бо то ваше, бо то борг. Не зважайте, недолюди, На дитячий сильний плач, Бийте дужче, бийте в груди, Вибива сухий калач. Він його купив за гроші, Що узяв тоді у вас, А іще он ті галоші, Що вже збряклися у квач. Видерайте й забирайте, Все останнє від душі, За людей не переймайтесь, А лікуйте гаманці", -Всі кричали, всі гарлали, Краще б душі лікували, Аніж гаманці кормили, А у серце зло селили.
06.05.2018
4
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3797
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11429