1
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць,
І тихенько, крізь світ, побіжу,
І нехай вже позаду мільйону столиць,
А я в полі тебе обійму.
Обійму і заплачу від щастя свого,
Мабуть, більшість йому навіть заздрять,
А мені вже давно на них всіх все одно,
І на те, що вони мені скажуть.
Я, мій милий, єдиний, тобою живу,
І в повітрі ловлю твої нотки,
Я для тебе співаю і стрічку нову,
Запишу у своєму блокноті.
Ти малюєш мій сон із мільйону казок,
У якому такі різні барви!
Ти даруєш мені той рожевий бузок,
А із ним, мов мереживо, чари.
Від обійм, поцілунків твоїх я горю,
Мов метелик над вогнищем синім,
Боже мій, якби знав, як тебе я люблю,
Якби знав, як без тебе я гину.
2018-05-27 20:29:09
4
2