"...А вечір знову не малює..."
(18+)
...А вечір знову не малює Квітучі версти різних штук. Ламаю світ, не протестую, І хто там що – я не міркую. А де і хто – мені по*Ую. На око глянути – нічого. «Ну то і що?» Не знаю. Я (Можливо, й матінка Земля) Іще нормально, слава богу, І слава всяким Ієговам. Прийняти їжу я готовий. Рушниця. Він. І вечір. Хата. Сьогодні трохи ми багаті. А ще сьогодні ми на варті, І пох*й, хто якої статі. Однак не пох*й якось, люде, Що хтось краде й при цьому судить. «Що буде?» Буде те, що буде. Можливо, жахне хтось усюди І я відчую запах трав. Давайте вип'ємо за те, Щоб більш ніхто не помирав.
2023-07-12 16:40:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1702
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11394