Теплота дружбы ...

Самолётик в никуда Улетел из моего окна , Забирая с собой дни От пришедшей вдруг тоски Белым вихрем в облака Устремлён был путь его тогда , Но бумажно- лёгкие ... Крылья подвели его совсем Над землёй далёко не унесли , Приземлели на соседние сады Во цветочных кругах грёз, Где котята смотрят дождь Будет весело ему теперь , Про полёт забудет впредь И мечта про море звёзд Лишь останется на каплях неба слёз , Но друзья под местный круг , Не дадут грустить ему весною вдруг , Будут тихо обнимать ... Ночью теплотою меха согревать И для счастья одного Он поймет ,что не нужно нечего , Лишь бы мягкие друзья Были с ним порой всегда ...

2020-03-28 09:58:19

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Эрика 😉🧡☀️))))

Відповісти

2020-03-28 10:20:39

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

пасибки роднуль ,а от тебя слышать приятно ))))💕🧡

Відповісти

2020-03-28 10:53:36

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

хех кто бы сомневался 😁👌)

Відповісти

2020-04-01 13:23:59

Подобається

Інші вірші поета

Считалка доброго утра Чуточку внимательней "Письмо ушедших дней" Почуття зайві

Інші поети

Airad

@dassha

Анастасія Корнецька

@anastasiakornetska

Moi

@Moi_2000

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3294

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4698