Хтось тобі поміг ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В очах вирує страх Палає стрімко гнів , І хочеться зірватись Після страшенних слів , Коли в душі лавина Немає більше сил На гіркі сподівання , Щоб" хтось тобі поміг " Не вихід лиш мовчати І знов терпіти біль Всередині кричати , Щоб "хтось тобі поміг " Повільно хочеться зламатись Відтяти міцний хрест , Тягар в собі спустити Руками прямо вниз , Переступити стіни , Піти через свої " гріхи " Нарешті перестати , Дивитись на чужі думки .
2022-12-02 14:28:57
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Олексій Коваль
Аж сльози називаються,
Відповісти
2024-08-11 18:20:16
1
Олексій Коваль
Бо в деяких моментах. схожий на себе
Відповісти
2024-08-11 18:20:38
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Олексій Коваль дякую, не думала що хтось його ще прочитає ) рада що тебе він тронув 💓
Відповісти
2024-09-10 22:56:49
1
Інші вірші поета
Сподівання затиші На згадку Важко зрозуміти Звір
Інші поети
Black flower
@_Black_flower
Shantilly
@Shantilly
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4148
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1166