Быть с минутой всегда верно

Откровенно говоря про дружбу Не могу сказать лишь точно , Может быть минутой нужна Или даже для кого то сложна Разделять свои чувства сомненья И душевные мыслей пороки Важно только из лишним доверьем На котором станет сердцу угодно.. Дружба - это не игрушка , Её можно не так понять Одним словом ясно в счёте Нельзя думать об ней ложно Корысть брать считая ею Глупо полагать наивно целью, Ведь не сложно просчитаться Упустив на этом своё время... Иногда самому важно, предложить руку спасенья , Тому, кто невольно улыбнулся ярко , На твою поддержку слепо , Дав при этом молча обещание , " Быть с минутой всегда верно "

2020-04-28 20:14:20

46

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

(๑♡⌓♡๑)

Відповісти

2020-05-23 15:46:39

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

хах ок ,ведь my English same as your👌😂

Відповісти

2020-05-23 15:52:11

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

окей я не против только немного по позже , просто немного занята одним делком)🔥👌😎😅

Відповісти

2020-05-23 15:56:18

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4752

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12272