Быть с минутой всегда верно
Откровенно говоря про дружбу Не могу сказать лишь точно , Может быть минутой нужна Или даже для кого то сложна Разделять свои чувства сомненья И душевные мыслей пороки Важно только из лишним доверьем На котором станет сердцу угодно.. Дружба - это не игрушка , Её можно не так понять Одним словом ясно в счёте Нельзя думать об ней ложно Корысть брать считая ею Глупо полагать наивно целью, Ведь не сложно просчитаться Упустив на этом своё время... Иногда самому важно, предложить руку спасенья , Тому, кто невольно улыбнулся ярко , На твою поддержку слепо , Дав при этом молча обещание , " Быть с минутой всегда верно "
2020-04-28 20:14:20
46
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
(๑♡⌓♡๑)
Відповісти
2020-05-23 15:46:39
Подобається
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
хах ок ,ведь my English same as your👌😂
Відповісти
2020-05-23 15:52:11
Подобається
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
окей я не против только немного по позже , просто немного занята одним делком)🔥👌😎😅
Відповісти
2020-05-23 15:56:18
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2422
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2304