Стефанія Судомора
@stephaniya_sudomora
Вірші
схоже на розчарування
спираючись на найменше в світі мірило, всі почуття до тебе стали надмірними, це все тому, що я двічі повірила, словам які насправді були лицемірними.
6
0
173
поклик
ні слів, ні емоцій, лише нуль ідеальних пропорцій. ні крику,ні шуму, може обійдусь сьогодні без суму. ні поглядів,ні дотику, одне вигорання від цього поклику. нічого? до чого? для кого...? тривога.
4
0
271
11.22
можливо вдаюсь холодною, і ти бачиш мене тремтячою. я не обрала бігти за модою, я біля тебе обрала бути гарячою
7
0
217
не оживу
часом відчуваю себе нікчемною, коли знову будую ілюзії. нехай до всього залишусь причетною, але проігнорую ці «любовні конфузії» часом відчуваю себе щасливою, коли сприймаю все на яву. намагаюсь бути такою милою, але я знаю, більше не оживу...
9
2
209
про важливе
серед мільярдів сонечок й котиків, ти покличеш – «моя особлива» серед мільйонів обіймів і дотиків, поміж твоїх,я залишусь щаслива. серед тисяч стежок і доріг, лиш однією до тебе б вертатись. серед сотень написів й книг, тільки нашим романом, буду пишатись. серед десятків мелодій й пісень, на повторі, пісня про тебе. не важливо, це ніч чи це день, все одно,я бачу зорі на небі.
6
2
228
люби
коли він прийде втомлений з роботи, і трохи грубо кине пару слів. в твоєму серці може заколоти, але ти не жалкуй своїх обійм. коли не сильно вдало пожартує, та ще й зачепить за живе! згадай, як сильно він цінує, і як він любить лиш тебе!!! коли забуде вкрай важливу дату, неначе зараз увірветься твій терпець. візьми його за руку, приведи в кімнату, нагадуючи знову, пам'ятай це не кінець. ось так,потроху і помалу, люби все більше з кожним днем. можливо, ці слова про твого тата, можливо це згадаєш перед алтарем.
14
7
216
живеться
як багато гламурних фото у стилі love story, та ніяке на свiтi злото не перевершить нашу ICTOPІЮ як багато ванільних цитат, позичених з інтернету. та ніякі із тисяч витрат, не замінять твого ПОРТРЕТУ як багато чужого заховано, біля того,що «рідним» зветься. та те, що тобою даровано, навіки в серці моєму ЖИВЕТЬСЯ
6
4
185
Ми з різних планет
Ми з різних планет, Ми з різних галактик. В мене не ловить інет, З тебе жахливий романтик. Тебе тішить холодний дощ, І надихає саме лиш віконце. Мене ж тягне до центру площ Та гріє весняне сонце...
11
2
155
це Я
це я – іноді голосна, іноді тиха, сміючись, не помічаю лиха. це я – із примхами і образами, хвалитимусь новими прикрасами. це я – твердо іду вперед, мій чай без цукру, обрала мед. це я – складна і не зрозуміла, з самого дитинства мріяла про крила. це я – говорю все в підряд, ти просто відчуй мій заряд.
10
3
264
осінь
ще трохи і піде сніг, а я тільки-но пишу про осінь НАШУ осінь, ТВІЙ сміх, МОЮ осінь-відносин.
11
2
341
про вічне...
пишу вдома на ліжку, пишу під відкритим небом. і скрізь бачу твою усмІшку, бо так мрію писати,про тебе. живу, щоб писати, пишу для того,щоб жити. не намагайся від мене втікати, не намагайся мене зупинити.
9
0
208
Танцювати б з тобою
Танцювати б з тобою у ритмі, під гарячим літнім дощем, й насолоджуватися небом блакитним, притиснувшись тендітним плечем. Танцювати б з тобою повільно, та триматись кріпко рукою під ванільну мелодію фільму– почувати себе, собою...
10
2
188
Навчи мене
Навчи мене із вірою іти вперед, І кожен крок свій розуміти. Життя з тобою,то солодкий мед, Та я, не навчена по справжньому любити. Навчи мене у спокої – творити, На повну, віддаватися життю. Ти не метелик,щоб тебе ловити, Ти перша пчілка у весняному саду.
8
2
199