це Я
Стефанія Судомора
це я – іноді голосна, іноді тиха, сміючись, не помічаю лиха. це я – із примхами і образами, хвалитимусь новими прикрасами. це я – твердо іду вперед, мій чай без цукру, обрала мед. це я – складна і не зрозуміла, з самого дитинства мріяла про крила. це я – говорю все в підряд, ти просто відчуй мій заряд.
2021-12-02 11:50:16
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Дарина Дорогань
Ти полонила моє серце 😍 Це просто шедеврально 🌻
Відповісти
2021-12-02 11:54:06
1
Стефанія Судомора
@Дарина Дорогань оуу🥺💘 дякую ❤️
Відповісти
2021-12-02 11:55:09
1
просто веселка
Це максимально прекрасно ✨
Відповісти
2021-12-04 14:52:33
Подобається
Інші вірші поета
про вічне... 11.22 поклик Ми з різних планет
Інші поети
Vici Queen
@BlackBeauty17
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2417
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1789