це Я
Стефанія Судомора
це я – іноді голосна, іноді тиха, сміючись, не помічаю лиха. це я – із примхами і образами, хвалитимусь новими прикрасами. це я – твердо іду вперед, мій чай без цукру, обрала мед. це я – складна і не зрозуміла, з самого дитинства мріяла про крила. це я – говорю все в підряд, ти просто відчуй мій заряд.
2021-12-02 11:50:16
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Дарина Дорогань
Ти полонила моє серце 😍 Це просто шедеврально 🌻
Відповісти
2021-12-02 11:54:06
1
Стефанія Судомора
@Дарина Дорогань оуу🥺💘 дякую ❤️
Відповісти
2021-12-02 11:55:09
1
просто веселка
Це максимально прекрасно ✨
Відповісти
2021-12-04 14:52:33
Подобається
Інші вірші поета
11.22 Танцювати б з тобою про важливе не оживу
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12857
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5059