Янгол в обмані

Марія Відьма Дергача

Янгол в обмані, Сидить на дивані, Пивце холодне попиває, Човен від берега відпливає... Янголів і демонів немає, Біле, чорним ніколи не стане. Фальшиві кривавії рани, Написані рукою, Як бульварні романи, Які ми в трамваї читаєм... Колись ми янголами були, Тепер, кайдани надягаєм, Посеред згорілої золи. Колись ми янголами були, Тепер, розівчились вірити собі, Колись ми янголами були... Колись ми янголами були, Тепер нами керують, від матерії царі. Вони вирішують мертві чи живі, Благословенні ми, а чи раби, Матерії царі... Колись ми янголами були, Тепер, як кошенята, безпорадні й сліпі, Приймаємо участь у вертепі.... Та вийди з гри на хвилинку, І, побачивши, що немає довкола, пожеж. Колись, ми янголами були, Тепер, боїмося вірити собі...

2020-05-02 06:19:29

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12754

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3592