Демон
В кожному з нас, сидить Демон. Є в нього багато ікон. Багато малюнків, зображень В очах людей його відображення, Та він не злий, таким його лиш малюють. Люди. Аби бачити з ким воюють. Вони шукають ворога назовні, Намагаючись не бачити безодні. Провалля довгого, в яке вони летять, І від страху навіть не тремтять, І не відають, що творять свою долю. Своє ж власне Дерево Буття, знищують, спалюють та й по всьому. А Демон добрий, хоче помогти, Та його, на жаль, ніхто не чує. Для них він ворог, він лихий, Він Чорт, що не згадують всує. Хоча й ні в чому він не винний. Найбільший людський ворог, Зображений у дзеркалі. Іхній ворог- це вони самі, І їхній демон в сто разів сильніш за нього. А Демон добрий, хоче помогти, Та його, на жаль, ніхто не чує. Хтонічні монстри стовбур твій руйнують. І врятувати можеш тільки ти, Якщо всередині глас почуєш. А Демон добрий хоче помогти, Та його, на жаль, ніхто не чує.
2024-12-15 13:02:53
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3081
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2633