Некромант
Некромант В одну темну ніч, Коли зорі погасли. Прийшла дивна істота Яка не мала ні очей ні рота На шиї висіла змія в якої він голос вкрав. Довкола нього листки згоріли. Темну справу затіяв, На кладовищі мрій. Тіло із труни дістав, Голос зміїний віддав Колір відібраний повернув “ Взамін прощу волю твою” Кивнула і за ним піщла. Темної ночі. Темної вежі. В яку жоден живий не пройде, Король Мертвих царство своє стереже. Ми слуги його, а ціна, ну подумаєш, воля. Наща кров, його кров. Голос змії. Якщо вбити її ми загинемо. Змія переродиться, Він розлютиться, я онімію. Стану піском. Темної ноч, Темної вежі. В яку жоден живий не піде. Секрети у стіни замуровані. Вовками виють Темноії ночі, Темної вежі... 2 Від холоду повільно замерзає лице, Некромант у покої своєму, Наші душі, у скринях болю береже. Йому віддАла свою долю та вибір. За дверима чекаю. Сонце сходить щоранку, Та не моє... В місці цьОму, Спогади про тебе, мене не розірвуть. Відчиняються двері важкі, Некромант простягає руку. Свою... В кімнаті тіло лежить. Очі розплющені, страх на лиці Була така сама як ти. Кидає й додає Забирай Загублений погляд, пілкошені ноги. Тихо вона шепоче, Ти пам*ятаєш щось із минулого життя. Ні і знову обманюю себе я 3 Коли вночі ти вириваєш серце, І ти питаєш, віддаєш його, чи ні. Ким я є, я вже забув. Колись давно хотів ти, Захистити родину й свою любов. Хіба ж я знав, що за для цього Вирвати серце треба, та згустити кров...
2025-01-30 17:44:18
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2618
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9070