Осіння весна
Марія Відьма Дергача
Листя з дерев опадає. Холод вступає на поріг. Слух її шукає, та, там, де він є її немає. Помаранчевий колір усім личить. Її в обіймах тримає вода. Вони з нею, породжені з яйцеклітини одного ядра. Її шукає око, та не бачить, хоча вона держить його руку. Дихання літає над гілками, видить її, але не може підійти. Розум, залізною рукою, замикає ланцюги, кричить:" Я перший віднайшов її, тепер, не дінеться вона нікуди”. Лише маленький видих, хлопчик у лахміття взутий, пройшов крізь незламні замки й повз соколине око Дихання сліпого. Крізь Слух й Зір, не помітили його. Взяв її за десницю й вони разом, як рівні, пішли.
2021-01-08 05:52:29
4
0
Інші вірші поета
Божевілля Не мовчи Втома Я повертаюся
Інші поети
Akira Yamanoka
@sasha_karabash
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2435
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5965