Прямий Шлях
І -Я йду блукати посеред пустелі, Пекельним вІтрам одкривать лице, Шукати правду в брехні оселі, Йду, хоча я знаю не вернусь. Для мене не буде спочинку, Поки не знайду я вірну путь. Допоки із раба не перетворюсь, я в пана. Власника власної душі. - Чи ти осліп? Чи може збожеволів? Ти собі під ноги подивись! - Що там є нічого я не бачу. - А ти пильніше придивись! - А ти пильніше придивись! - О то нема мені чого робити! Роздивлятися бруківки камінці! Пора вже йти. - Ну, тоді йди! -Але куди? - В пустелю, сам казав. - Я казав? Не може бути! Не ляпнув я б такої дурні! Тоді куди мені? - Підеш за мною. З рабства визволю тебе Душу з пекла порятую. Ти тільки слухайся мене. - А що робити? -Треба вбити. - І оце й все? - Друже, це лише початок підожди. ІІ - Довкола мене гори трупів. Руки по лікоть забруднила кров. Коли ж одчиняться Ворота Раю? - Вже скоро друже, скоро вже. ІІІ - Вже осліп я. Нічого не бачу. Вже одчинилися Ворота Раю? - Вже готово, любий друже, йди. - Я бачу, ти дотримав слова. - БрехАть не можу я. Така моя природа. Йди вже, тобі пора. IV - Що таке чому лечу я в яму? Бездонну яму, що нема кінця? - Твій рай довічний- Темна ПустотА. - А як же Рай? Душі безцінна Воля? - Вона рабинею ніколи не була, Рабом був ти, своїх пустих ілюзій. Від них не захотів піти. - Ти обманув мене! - Я сказав дивись під ноги, Ти захотів повірити мені. - Ти не маєш права на брехню! А я не брешу, Я тільки обираю правду. - Що ти мелеш, мерзотнику! Ти не дотримав слова! - Ти сам зійшов з дороги. Прямого Шляху, збитого Творцем. - І де ж, він є? - Під ноги подивись.
2020-02-21 06:56:41
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12550
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4870