Ґудзики
На асфальті розсипані ґудзики.
На них чорним чорнилом вибиті літери.
Вони, як сліпі дієприслівники
шукають вербумів-поводирів.
Та їх немає.
Лиш зверхній Номен дивиться згори
. Вони голодні, мокрі лежать на землі.
Мокрі й напівпусті.
З неба пада скляний дощ.
Створює нові блакитні шрами.
Ґудзики мовчать.
Літери кричать.
Та їхній крик глухий.
Скло розрізає літери на два,
лишаючи красиві рани.
Літери плачуть та сльози сухі.
Глухий стук лунає вдалині.
Коштур розбиває тишу на друзки.
Дієприйменники біжать навперейми.
Та розсипаються в пісок.
Дієслово під руку тримає Житття.
Ґудзики вмирають.
Вмирають, щоб повернутись з Небуття.
2021-01-05 05:49:29
3
0