Ґудзики
Марія Відьма Дергача
На асфальті розсипані ґудзики. На них чорним чорнилом вибиті літери. Вони, як сліпі дієприслівники шукають вербумів-поводирів. Та їх немає. Лиш зверхній Номен дивиться згори . Вони голодні, мокрі лежать на землі. Мокрі й напівпусті. З неба пада скляний дощ. Створює нові блакитні шрами. Ґудзики мовчать. Літери кричать. Та їхній крик глухий. Скло розрізає літери на два, лишаючи красиві рани. Літери плачуть та сльози сухі. Глухий стук лунає вдалині. Коштур розбиває тишу на друзки. Дієприйменники біжать навперейми. Та розсипаються в пісок. Дієслово під руку тримає Житття. Ґудзики вмирають. Вмирають, щоб повернутись з Небуття.
2021-01-05 05:49:29
3
0
Інші вірші поета
Серія: Чорне та біле Барабан Я повертаюся Божевілля
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4987
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2758