Ми навіть і не розмовляли...
Ми навіть і не розмовляли, Ти просто поряд був, сидів... У залі музика лунала, А в моїх грудях – серця спів... Душа, німа від тріпотіння, Злетіла в невагому вись... І не боялася падіння, Як ноти залом понеслись... Бо музика – то мова серця, У ній немає зайвих слів... І сум на радість обернеться, Немов прихід в пустелю злив... Ти був так поряд... І здавалось, Немає в світі вже тривог... На мить плече плеча торкалось, Як я зраділа, знав лиш Бог... Так випадково, ненароком Так ненавмисно, мимохіть... І от із кожним твоїм кроком Розтанула чарівна мить... О ні, вона не розчинилась! Вона залишиться в мені. У вірші спогадом лишилась Чарівна мить, немов у сні...
2024-04-03 15:08:30
4
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2325
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7494