Ти часто думаєш
Ти часто так себе картаєш
За помилки минулі чи те що не зробила
Закрившись у собі, реальність не приймаєш
Хоч глибоко в душі чекаєш диво.
Ти дивишся на себе і не розумієш
Це відчуваю лише я чи люди всі такі?
Говориш що неба бажань, насправді мрієш
Пізнати щастя на землі.
Ти борешся. Не з іншими, з собою
Хочеш зліпити краще щось, ніж є
Вже ледве йдеш від всього болю
І переконуєш себе: усе пройде.
Ти думаєш: можливо завтра..
та кожен ранок наче лотерея
Заходить сонце, розумієш: знову втрата
А сенс який? Невже його нема?
Та іноді отримуєш спокою крихти
І так смакуєш ними, хочеш ще
Але вони ідуть лишається холодний слід пітьми
І усвідомлення: усе мине.
В руках тримаєш міцно розбиті мрії, плани
Ти плачеш ніби це кінець
В душі зробились більші рани
І вже не бачиш де Творець.
Ти розумієш: так не можна.
Потрібно сили для нового початку віднайти
І з кожним кроком так тривожно
В серці благаєш «Боже, поможи».
2024-02-25 18:54:12
2
0