Життя

Sahlo Folina

А зрештою, чи виправдовується існування? Коли життя отак пливе Мета людини неначе знак питання Найважливіше чи її знайде. А потім час іде, а виходу нема за обрій сонце кожен день заходить За ним лишається лиш пустота І усвідомлення: усе проходить. Миттєві посмішки говорять: будь в моменті Бо цей момент і є життя Та тільки біль лишається на серці І не заглушує це все щоденна суєта. Іноді, нестерпно людиною бути Коли не розумієш себе, плачеш спонтанно Дивишся в дзеркало і хочеш забути Не розуміючи що не так? Чому так погано? І страху велетні щодня на нас чекають Життя пливе. Минуле б'є, катує Слова і погляди серця нам розбивають І усвідомлення: час не лікує. До смерті маємо свою ми волю.. Самі відповідаємо за що здобудем Ми можемо жаліти, винувати долю Та після смерті в інший стан прибудем... Чекає інше щось, можливо це здивує Творець погляне на Своє творіння Що Він тоді від нашого життя відчує? Живи, щоб з радістю ввійти в нетління.

2023-07-14 19:53:05

5

0

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1804

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2323