Життя
А зрештою, чи виправдовується існування?
Коли життя отак пливе
Мета людини неначе знак питання
Найважливіше чи її знайде.
А потім час іде, а виходу нема
за обрій сонце кожен день заходить
За ним лишається лиш пустота
І усвідомлення: усе проходить.
Миттєві посмішки говорять: будь в моменті
Бо цей момент і є життя
Та тільки біль лишається на серці
І не заглушує це все щоденна суєта.
Іноді, нестерпно людиною бути
Коли не розумієш себе, плачеш спонтанно
Дивишся в дзеркало і хочеш забути
Не розуміючи що не так? Чому так погано?
І страху велетні щодня на нас чекають
Життя пливе. Минуле б'є, катує
Слова і погляди серця нам розбивають
І усвідомлення: час не лікує.
До смерті маємо свою ми волю..
Самі відповідаємо за що здобудем
Ми можемо жаліти, винувати долю
Та після смерті в інший стан прибудем...
Чекає інше щось, можливо це здивує
Творець погляне на Своє творіння
Що Він тоді від нашого життя відчує?
Живи, щоб з радістю ввійти в нетління.
2023-07-14 19:53:05
5
0