Я зненавиділа кохати...
Рутенія
Пощо мені Любов? Вона дарує Біль. Пощо мені Кохання? Гіркий напій! Я радше вип'ю з Чаші Отрути-Зілля... Аби не знать, яке в Любові важке похмілля! Я серце своє закувала в сталь, я більше не приходжу дивитись вдаль. Вдова без втрати мужа. Я в чорних шатах. Мене не вдержать жодні ґрати... Я зненавиділа кохати! О, Смерте! Візьми мій біль. Нехай не ломить в гарячці моє тіло. Я одягну на лик свій маску вміло. І знаку не залишеться, що щось боліло...
2022-10-27 10:04:00
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
😭💔👍 Це щось неймовірне , ніжне й чуттєве.
Відповісти
2022-10-27 14:10:49
1
Інші вірші поета
ОДА МОРФЕЮ Я не здамся! Така любов трапляється раз в сотні літ Зустрічі діжду
Інші поети
Gloria Jason
@GloriaJason69
Наталі
@thumbelina_natali
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2473
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3307