Я зненавиділа кохати...
Рутенія
Пощо мені Любов? Вона дарує Біль. Пощо мені Кохання? Гіркий напій! Я радше вип'ю з Чаші Отрути-Зілля... Аби не знать, яке в Любові важке похмілля! Я серце своє закувала в сталь, я більше не приходжу дивитись вдаль. Вдова без втрати мужа. Я в чорних шатах. Мене не вдержать жодні ґрати... Я зненавиділа кохати! О, Смерте! Візьми мій біль. Нехай не ломить в гарячці моє тіло. Я одягну на лик свій маску вміло. І знаку не залишеться, що щось боліло...
2022-10-27 10:04:00
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
😭💔👍 Це щось неймовірне , ніжне й чуттєве.
Відповісти
2022-10-27 14:10:49
1
Інші вірші поета
Кохання інкуба Суккуб Пісня русалки Прийдіть, мій пане...
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Janocska
@Janocska
Малой
@teddywinters
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12411
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2777