🕸️🕷️💀 Каплі дощу отрутою вливаються в шкіру. Сховатись від світу волію. Стукіт чобіт по бруківці звучить. Це мій Кат за мною біжить! Ховаючись у натовпі, благаю про допомогу. Єдина надія лише на Бога. Мучитель вже близько. Під ногами від бруду слизько. Падаю ниць на коліна так низько. І бачу Його, у чорнім плащі та чоботях. На диво, сухий на ньому і одяг. А я у сорочці, простоволоса та боса із мокрим сплетеним між собою волоссям! Піднімаюсь з колін, та батіг шию скрутив. З полону болю він мене не відпустив. Диявол ховає свій погляд від нього, життя мого Ката — це вічна дорога. Жертву впіймавши, для неї смерть — це бажання. Чи я його полонянка остання? Навряд чи. Будуть ще. Багато дівчат, яких зодягатиме в багаті шати, та свободу забере, і сон, і надію. Ох, краще умерти волію! Піднімаюся знову. Хай до смерті замучить! Може котра стріла його влучить, які він пускає у мене, коли стою перед ним, замість цілі для лука. Гляне поглядом злим, та я не боюсь. Я взиваю до Смерті. Краще в Кістляві руки простерті, ніж у неволі свій вік доживати. І немає кому Ката скарати! І Бог одвернувся, а Диявол його не чіпає. Здається, що Кат Його душу тримає, а не навпаки. Не людина, не звір, а монстр, бузувір! Як від такого втекти? Як врятуватись? Як милостивій Смерті віддатись? Та проклята я безсмерттям Темного Пана, для котрого лиш лялька чергова й жадана. Та поки пручаюсь — є інтерес. Прокляття моє лунає до самих небес. Батіг ще міцніше шию стиснув. Мучитель в мою душу зазирнув. "Не відпущу, ти знаєш. Ти навіки моя. Служити у радість доля твоя!" Прокльон і плювок зриваються з губ. Радіє, сміється мій душогуб! І піднялась я втретє, діставшись до нього зблизька. Ховала нас в провулку нічна дрімуча пітьма. І ніхто не поміг. Усі відвертались. На догоду Пану мене залишали. Наблизившись близько, та так, що він здивувався, я рукою до серця дібралась його, так, що він вдвоє зламався. І вже Кат на колінах. В руках чорне серце тримаю. І вже Темний Лорд про пощаду благає. Щось темне й отруйне з дощем в душу вливалось. Тонула в безодні, голосам в голові піддавалась. І стиснула серце, а Лорд застогнав. Безсмертний чи ні, нема серця — пропав! Диявол мені усміхнувся, прийшовши. Чому ж на поміч мені не надійшов? "Бо не граю у гру пішок-людей. Для таких дивиться мій Асмодей." Стояла на вулиці в чорній крові Ката, дивилась на тіло мертве його — ось і настала розплата. "Для чого з'явився? Ти мені не потрібний!" А він підіймає свій келих срібний. "Я можу тобі Трон пекельний Цариці віддати, адже ти звільнила мене із ґратів. Темний Пан обдурив, уявляєш, Мене! Розплати у пеклі він не мине..." Дивилась у очі Люципіра, сказала: "Я не знаю, що зі мною. В мені темрява закричала, коли я піднялась і повстала проти Ката. Не знала, що з моєї руки буде для нього розплата..." Він посміхнувся, поправивши комір. Махнув рукою і залишились ми двоє не у провулку, а десь в троннім залі. Окови біля входу розбиті лежали. А Сатана виглядав як людина. Тільки тепер він розправив свої темні крила, і очі спалахнули синім вогнем. Поглядом я верталась за мечем. "А я ось безсмертний. Мене Батько прокляв, аби я останню битву чекав. Цим мечем ти тільки згубиш себе. Не відмовляйся від Дару. Ти не знаєш, що жде!". Знову рукою махнув — появився слуга, приніс із собою терпкого вина. Впивалася ним, наче нектаром богів. Диявол мовчав. На мене глядів. Я жертва, що стала убивцею. Так. Від удару здобичі загинув хижак... До ранку сиділи та говорили, до третіх півнів угоду скріпили... *** Каплі крові дівчат омолоджують шкіру, все більше і більше жадаю, волію! Кривава Графиня тепер, не рабиня. Цариця пекла, Люципіра дружина. І сліду немає від синців з кайданів. Душу згубила, а серце, мов камінь. Упиркою стала, безсмертною і всевладною. До чоловіків зробилась нещадною. Убиваю. Катую. Вдовольняюсь стражданням! Губила в коханні, відмовляла в останнім бажанні. Пітьма, що мною оволоділа в провулку тепер у кожнім моїм поцілунку. Кривавим і смертним він вироком стане. Давно затягнулися душевні всі рани. Та як же це стало, що зробилась такою? Таких оминала завжди стороною... Втратила душу, аби не боліло, у помсті серце моє згоріло. Ще гіршим за Ката монстром являюсь. Ні перед чим не зупиняюсь. Це замкнене коло. Прокляття. Нещастя. Нікому зламати Печать цю не вдасться. Мене Смерть оминає, а Бог не чекає. Лише Сатана у покоях приймає. Кривава Графиня від тих пір, Темна Панна. Жертва Мучителя сама ним і стала...