Битва із Лордом
Допоки сили маю, то меч мій не ржавіє, доти боротись буду — здатись не посмію! Нехай пощезнуть вороги перед зблиском зброї. Боротися буду до згину, до крові. Мій меч, моє слово, моя віра та стержень. Своїх недругів в битві цій перевершу. Нехай на вагах зрівняється баланс. Я не втрачу свій шанс! Кров за кров, смерть за смерть — моя помста. Темні створіння приходять в день шостий, та на сьомий поляжуть від валійської сталі. Полягло і наших немало... Темного Лорда переможу у битві. Досить цієї хитрої гонитви. Я перед Тобою, та щоб убити. Більше нікому зла Тобі не вчинити! Жорстокий і кривавий поєдинок до ранку. Вивів Лорд Смерть — останню свою служанку. І у двобої, я все ж померла із честю, забравши життя ворога на перехресті...
2022-12-10 17:26:43
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2372
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5707