Мавка й Чугайстер
Я твоя мавка, а ти мій Чугайстер,
пісень чудових, веселих майстер.
Та тільки погубиш, вполюєш, вкрадеш,
та хоч від людей збережеш.
Створена я, щоб губити хлопчину,
що заблукав, зійшовши з стежини,
а ти відізвешся на поклик рятунку,
поки не втрапив в обійми лісової чаклунки.
Я утікаю... ховаюсь між гіллям,
а потім впиваюсь чар-зіллям,
щоб забути твій образ, стерти з думок.
Зверну погляд свій до зірок.
Як тільки впіймаєш мене — пропаду.
Свою душу навік в коханні згублю.
Пісня твоя так і манить із тіні.
Я мавка твоя, божевільна!
Не боюся я смерті, бо так вже і мертва!
Двічі любові трагічної жертва.
Що мені згуба, ранкове похмілля?
Душа моя вільна, пропаща, свавільна!
Ховаюсь від тебе, бо ти моя смерть,
проганяю спокусу геть.
Танцем лукавим зваблюєш в лісі.
Знову не втримаюсь, станцюю на узліссі.
Вихор здійметься: мавка з чугаєм!
Пісня лине зеленим гаєм.
Ось і настала фатальна хвилина,
в цьому танку мавка згине.
Втративши розум, віддалася згубі,
кинувшись в чугайстрові руки грубі.
Пропаща душа зникне навіки,
тим мавкам погубленим немає вже ліку!
А Чугайстер покине розірване тіло,
та в серці його навіть не затремтіло.
Згублена мавка на твоїй совісті, друже!
А тобі все байдуже...
2022-10-27 10:10:20
3
2