Я не здамся!
Усміхаюсь крізь сльози. Сьогодні щаслива! І де у мені береться ця сила? Радіти в печалі, сміятись в журбі, коли хочеться кинутись у багаття мені... Ні, не здамся! Я ще зможу злетіти ввись. Глянь на мене, доле моя, подивись. Ти намагалась зламати, убити мою надію. Але я ще жива, бо вірю у мрію. І танцюю на згарищі свого минулого. Ні, зовсім нічого ще не забула. Кожен спомин боляче у пам'яті таврований. Але серце любов'ю ще сповнене. І буде любити, буде чекати, тобі доведеться мене оминати. Доле моя, ти прокляла мене самотою, повінчавши із тишею, смутком й пітьмою... Але я посміхаюсь крізь сльози, бо сьогодні щаслива! Від тягару душевного не схилила спину. І піднімаючись на гору крутую, я про тебе, доле моя, ні на мить не шкодую!
2023-01-14 14:56:48
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сузанна Ревич
це..це так гарнооо😍❤❤
Відповісти
2023-01-15 07:38:14
2
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4949
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2141