ЗЕМНЕ ЖИТТЯ ЯНГОЛА
Янгол, що зрікся своєї родини — вигнанцем став! Він в непокорі не схилив спину — покарання дістав: геть із Раю, ти більше не наш, ти ганьба цього Роду. Янгол дивився на небо: невже це свобода? Він не хотів жити в системі, яка подавляла бажання. Він же хотів розуміння та вірність, і навіть кохання! Проте по Закону Небес Янголам це заборонено. Довгий час сподівання в душі долинали відгомоном. Ні, він не примкнув до брата свого Люцифера у пеклі. Янгол не хотів, щоб крила його померкли. Та падати все ж довелось із високих Небес. Більше не бачити йому світлих чудес. Янгол, що вигнанцем став, бо хотів, щоб любили. Не шкодував, що опинився біля людини. Він добровільно крила зірвав та спалив. Янгол-вигнанець земний вік прожив. Чи шкодував за польотом поміж хмар? Так, можливо. Та він не хотів хилити у рабстві системи спину. Янгол пізнав на землі грішне кохання. Янгол пізнав, що таке біль та страждання... Проміняв свою славу й безсмерття, та не шкодував. Янгол ночами свій погляд на Небо підіймав. До нього приходив Диявол, щоб спитати, як справи. Ні, він не спокушав, йому було цікаво, як же це Янгол зрадив братів і вибрав людей, цих непримітних і слабких, а й часто зрадливих тіней... Розмова братів при світлі свічок наганяла журбу. Повідав Янгол-вигнанець долю свою. Сатана не міг втямити, за що така жертва. Адже Янгол втратив все. Тепер же він смертний! Для нього всі ці люди — експеримент Бога. Люцифер обрав власну дорогу. А Янгол-вигнанець не хотів помсти, ні битви. Він стомився цієї небесної гонитви. Земне життя йому здалось спасінням, Янгол отримав прозріння. І не шкодує про своє падіння. Проростає справ його добрих насіння! На світанку темний брат його зник, сховавши в пітьмі свій лик. А старець на ложі лежав, останні дні свої доживав. Єдину пір'їнку з власних крил тримав. Янгол-вигнанець помирав... Та про вибір свій не шкодував. Він за свою волю найдорожче віддав. На світанку Бог його дух забрав...
2022-12-12 13:23:56
2
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15810
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1185