6
Руслана Семенюк
Будь ласка, говоріть Говоріть поки є можливість Про усе. Поки можна - творіть Проявляйте у всьому сміливість Будь ласка, пишіть Пишіть про усе, що хочете Про почуття ж свої не брешіть Коли тихо "люблю" шепочете Будь ласка, не спішіть Не спішіть так швидко тут жити Улюбленим ділом горіть Кого можна намагайтесь зцілити Будь ласка, любіть Любіть так щиро й безмежно Усе, що у планах вже зараз робіть Любіть так, щоб аж сильно й залежно Будь ласка, не мовчіть Не мовчіть, коли душа розривається Чим сильніше, у весь голос кричіть Нехай навіть весь світ споглядається Будь ласка, живіть Живіть поки можете жити Поки бачите в небі блакить І в вас є кого щиро любити Будь ласка
2023-01-15 16:20:42
1
0
Інші вірші поета
15 18 17 12
Інші поети
Luu Herrera
@luuherrera77
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
17010
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12964