12

Руслана Семенюк

Можеш пАчками ковтати свої таблетки Мене, насправді, це давно не хвилює Хоч сотні разів підкидай у небо монетки, Та твого розпачу вже ніхто не почує Можеш скільки хочеш писати мені в особисті Та відповідь ти вже не побачиш ніколи Якщо хочеш - ріж і так вже порізані кисті Та коли від стресу собі невідомі уколи Можеш, як колись, подзвонити мені серед ночі, Але знай, що трубку я не піднІму Вже не від щастя світяться твої зАвжди яскраві очі І в грі цій твоє кохання явно прогрАє моєму

2023-01-15 16:26:19

2

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2335

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13216