3

Руслана Семенюк

Мені її не хотілось фізично. Ні, насправді, вона була дуже привабливою Чарівною, казковою, для мене аж надто незвичною, Але разом з тим небезпечно лукавою Я її хотів очима. Їсти, пити Робити усе, чого лише самому захочеться Допоки поглядом буде ножі всі гострити Як демон, який в середИні тихенько шепочеться Я хотів відчувати її руки, шкіру і погляд, Який був зациклений лише на мені Стояла завжди на своєму. Топила за дивний світогляд Писала поеми про мене, але чомусь завжди сумні Я хотів відчувати її аромат парфумів, Хоча єдине, що мене взмозі звести з розуму - тіло Аромат тіла у неї найкращий. Без усіляких контекстів й задумів В моїх очах зАвжди буде кращим те, що в її незворотньо згоріло

2023-01-15 16:17:30

0

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16704

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12332