Життя, якого нема

Nadine Tikhonovitch

Тане любов'ю застигле минуле, Переможена смерть і забута війна, Кохання спів, мов скрипки струни, І життя, якого насправді нема... Це дивно, наче: мій світ чарівний Є болем у грудях і сплеском уяви, І море любові, страждань і обійм — Життя, якого насправді немає... Люди, живі що тільки у снах, Яких забули, яких поховали, Які в чужих померли серцях, До моєї завітають ще хати... Це життя, хоч воно не моє, Ця дівчинка — я, що має минуле, Не втратила крила і щастя своє, Це я, якою по світу мандрую... Що маю насправді, вже зараз? Благання в сльозах, що біля вікна, І думку про те, не маю що завтра, Бо світ — це є мрії, а життя і нема...

2020-04-22 18:36:24

33

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

.... .....

🔥💯👍👍👍👍

Відповісти

2020-04-22 18:50:58

1

Soaring Eagle

Круто! Стильно! Классно! Изысканно,- Прекрасно!

Відповісти

2020-04-22 22:16:05

1

Меліса

«а життя немає!» — що серце руйнує невпинно, залишаючи лиш попіл і згорівшу тебе... і знову в сльозах б'єшся, стоїш на колінах, думаючи, що колись «чорне минуле» мине... ні, не проходить!.. біль скрутить ласкаво, прийде тихенько навшпиньках вночі... обніматимешся руками, захочеш тануть, терзатимуть внутрішні думки-палачі... свободи не існує, щастя неможлива річ!.. впадаєш в істерику, захочеш з усім покінчить... з'явиться душа, даруючи нову надію, хоч кричиш їй: «доламана! жити не вмію!..» боїшся ступати на землю, тягнешся до пітьми, вона ж сміється, розганяючи зірковий морок, який виплітався двадцять літ людьми, ставши причиною всіх недомовок... Ти мене надихаєш💗

Відповісти

2020-04-22 23:43:28

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11523

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4955