Я знову краду твою міміку...
Я знову краду твою міміку — Розкладаю на сотні емоцій, Я зрідка вдаряюся в лірику — Розтягнути б на декілька порцій Власні думки, що в'їлися в шкіру, Даючи вихід їм дещо скупо... Бачити б межі, знати би міру, Вдалечінь не дивитися тупо, Не ховатись у спирті від болю, Не боятися правильних рішень І нарешті податись на волю, А життя вчить усе буть мудріше... Чи холоду вчить, спокою в грудях? Чи дорослою буть? Але ж ледве Серце стучить — уже не забуде, Оживляючи вже давно мертве. Я видавлю знов із себе рядки: Лиш на пам'ять про мене — без сенсу. Не відчуваючи навіть руки — Смішно! — хочу командувать серцем...
2023-03-17 05:39:51
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Оксана
На жаль, ми не маємо влади над власним серцем, хоча так хоітлося б. На жаль. На жаль. На жаль.
Відповісти
2023-03-19 17:57:42
2
Оксана
Справді шкода.
Відповісти
2023-03-19 17:57:47
2
Твоя Відьма
Так, смішно(
Відповісти
2023-04-30 03:06:13
1
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16771
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5720