La femme que j'aime beaucoup
Je suis malade. Ce n'est pas drôle. Je ne sais pas aussi, pourquoi... Elle a des yeux dont je suis folle... Je suis triste sans elle parfois... J'aime la façon dont elle marche, J'aime la manière dont elle parle! Je déteste samedi et dimanche, Je déteste l'été et décembre... Sa respiration est plus tendre, Ses paroles sont plus pures... Mon sentiment - c'est cendre, La confidence est l'amour. Elle a des yeux dont je suis folle, Ils sont partout, partout, partout! Je la vois encore et je vole! La femme que j'aime beaucoup...
2021-01-26 15:37:24
24
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
Пані Зефірка
C'est magnifique😊❤️👏🏻🍷
Відповісти
2021-01-27 20:58:37
1
Кэти
Бум-бум...
Відповісти
2021-02-08 14:15:26
1
Синий Демон
Чё?)
Відповісти
2021-02-19 17:35:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2212
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2559