Що ти зробив для Землі?
Мільони століть, як зáмок,  Земля вражала красою — Мавпи скажений нащадок  Вигадав війни і зброю. В сонячний день одурівши,  Не знала, що б побажати,  І, щойно з дерева злізши,  "Мавпа" навчилась вбивати.  Одразу були племена,  Міста з'являлись, країни,  Закон, королі й імена,  А з ними з'явилися війни...  Мільони століть до людей  Було же чистим повітря...  Краще би серед ночей  Це не з'явилось створіння?  Мільони століть світанок  Торкався живої планети — Вирішив біса нащадок  Якось створити ракети... Чому ж нас, мати-природо, Знову не зробиш мавпами?  Розщеплять дикі істоти Землю нашу на атоми... Люди вивчають науки І цим же і знищують світ...  Земле, чи знала ти муки Такої, людини як слід?  Майже немає ресурсу,  Зникає озоновий шар...  Вірять в Аллаха й Ісуса,  У Бога і ще у примар...  Моляться люди й вбивають,  Гинуть дорослі і діти,  Наче хочуть ці "мавпи"  Кулю прибрати з орбіти...  Коли ти збирешся у Рай  Або накопичиться слів,  Візьми і себе запитай Про те, що зробив для Землі.
2022-11-19 04:49:53
20
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Eneli Fox
Душевно
Відповісти
2022-11-20 17:46:53
1
Nadine Tikhonovitch
@Eneli Fox від душі)
Відповісти
2022-11-20 17:51:28
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1351
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
104
15
15384