05.2021
Nadine Tikhonovitch
Чому я той люблю травень? Там просто немає війни... І хтось, хто точно не в праві, Так зрадницьки кличе туди... Туди, де я оживала Після березня і зими, Туди, де навіть не знала, Чи востаннє зустрілись ми... Туди, спливає де швидко Таки неминучий урок І так нестерпно, що гидко, Лунає останній дзвінок... Чому я згадую травень, Як маряться очі твої? Що там є? Що туди манить? Чиї слова, чиї бої? Там просто немає війни, Розвіять очі тумани — Я б завжди жила в цьому сні: Рік двадцять перший. І травень...
2023-01-25 21:00:36
18
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Твоя Відьма
Скоріше б весна...
Відповісти
2023-02-13 21:12:28
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма І не кажи.
Відповісти
2023-02-13 21:13:06
1
Синій Демон
Двадцять перший...
Відповісти
2023-06-10 22:16:17
Подобається
Інші вірші поета
А привиди здатні кохати? Таке кохання - це боляче! Нехай лікують сни! Життя за Орвеллом
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1698