Що небо впаде
Прийде час
Листи
Дивитись у небо
Ви є
Заберіть з мого серця цей біль!
Заради тебе й України
Я граю лише уві снах...
Усе мине! Tutto passerà! 
Сирена
Воєнна любов
Моя країна найкраща!
Скажи мені...
Вже скоро перемога!
Ніколи не зраджу!
Мандруючи Всесвітом
Мамо, а ранок настане?
Крапка
Час зберіг
Україна буде завжди!
Розлуки між нами нема
Коли закíнчиться війна
Не лікуй мене, якщо хворію...
Повертайтесь живими!
Світ, де немає війни
Що б не траплялось у світі
...
Кара
Уже достатньо міст-героїв
Всупереч всьому
Чужими руками
Що ти зробив для Землі?
Безславно
Вінниця 07.2022
Потвори
Як ти?
Стерті
Реп'ях і незнайомка
Маленький привид з вишневим серцем
Дорожче смарагдів
Чи молюся...
24.08.22
"Ми разом"
03.09
Сп'яніла пам'ять
Фотокартка — спогад біди
Світ рожевого кольору
У багатті ночі
Регламент для знеболювального
Торнадо
Світ збожеволів
Сумна реальність
Пахне осінню
Солдате...
Не хочу про минуле
Гідна лиш ковдра
П'ятнадцять метрів
Неспокій
А можна після перемоги...
10.12
Втома
А ти виходиш з мережі...
Не відкладати людей
Наскільки це можливо
Знову забула, що я не Бог...
Врятуй мене
Подих вічності
Сніг усе пам'ята
Не відкладати людей
23.02 — напередодні
Врятуй мене
Врятуй мене, поки це можливо,
Немає поки зайвих дір від куль
Й під ногами не розкрита прірва —
Я вже тону... Врятуй мене, врятуй!

Я про це шепочу так відверто
І безсоромно тілом всім кричу —
Так, я лиш втомилася, напевно,
Тож дай мені напитись досхочу...

Хоч від цього саме нетвереза,
Дай мені набутися з тобою,
Витягни із серця мого лезо —
Я побіжу знайомою тропою...

А ти врятуй мене від цих думок —
Щезнуть хай, як ти щезаєш в місті...
Якщо не я, то ти, можливо, Бог?
Ні! Не покладай на мене місій!

Врятуй мене — раптом це важливо?
Не дай упасти та піти на дно,
Врятуй мене, поки це можливо,
Врятуй, якщо тобі не все одно...
© Nadine Tikhonovitch,
книга «Руїни».
Подих вічності
Коментарі