Фотокартка — спогад біди
Ковтаючи сльози біди
У темряві ще одній ночі,
В блідій трясеться руці
Фотокартка — зоряні очі...
Фотокартка — руки застиглі,
Відходить посмішка де у віки —
На жаль, колись ми не встигли
Від нещасть з тобою втекти.
Пожовкла тепер фотокартка,
Та зігріває мене лиш вона,
Хоч руйнує, як на світанку
Руйнувала столицю війна.
Фотокартка — ще живі пальці
Обпалюють спогадом душу...
Ну нащо як в ніч, так і вранці
Пам'ятати пекло це мушу?
Пекло, що Раєм здавалось,
Де ми щасливі, де ми сумні...
Фотокартка лише залишалась
Спогадом вічним біди...
І більше, а більше нічого,
Крім фото і сліз, сновидінь —
Звідки не вкрасти нікого,
А ти примара, тож згинь!
У темряві ще одній ночі,
В блідій трясеться руці
Фотокартка — зоряні очі...
Фотокартка — руки застиглі,
Відходить посмішка де у віки —
На жаль, колись ми не встигли
Від нещасть з тобою втекти.
Пожовкла тепер фотокартка,
Та зігріває мене лиш вона,
Хоч руйнує, як на світанку
Руйнувала столицю війна.
Фотокартка — ще живі пальці
Обпалюють спогадом душу...
Ну нащо як в ніч, так і вранці
Пам'ятати пекло це мушу?
Пекло, що Раєм здавалось,
Де ми щасливі, де ми сумні...
Фотокартка лише залишалась
Спогадом вічним біди...
І більше, а більше нічого,
Крім фото і сліз, сновидінь —
Звідки не вкрасти нікого,
А ти примара, тож згинь!
Коментарі