Що небо впаде
Прийде час
Листи
Дивитись у небо
Ви є
Заберіть з мого серця цей біль!
Заради тебе й України
Я граю лише уві снах...
Усе мине! Tutto passerà! 
Сирена
Воєнна любов
Моя країна найкраща!
Скажи мені...
Вже скоро перемога!
Ніколи не зраджу!
Мандруючи Всесвітом
Мамо, а ранок настане?
Крапка
Час зберіг
Україна буде завжди!
Розлуки між нами нема
Коли закíнчиться війна
Не лікуй мене, якщо хворію...
Повертайтесь живими!
Світ, де немає війни
Що б не траплялось у світі
...
Кара
Уже достатньо міст-героїв
Всупереч всьому
Чужими руками
Що ти зробив для Землі?
Безславно
Вінниця 07.2022
Потвори
Як ти?
Стерті
Реп'ях і незнайомка
Маленький привид з вишневим серцем
Дорожче смарагдів
Чи молюся...
24.08.22
"Ми разом"
03.09
Сп'яніла пам'ять
Фотокартка — спогад біди
Світ рожевого кольору
У багатті ночі
Регламент для знеболювального
Торнадо
Світ збожеволів
Сумна реальність
Пахне осінню
Солдате...
Не хочу про минуле
Гідна лиш ковдра
П'ятнадцять метрів
Неспокій
А можна після перемоги...
10.12
Втома
А ти виходиш з мережі...
Не відкладати людей
Наскільки це можливо
Знову забула, що я не Бог...
Врятуй мене
Подих вічності
Сніг усе пам'ята
Не відкладати людей
23.02 — напередодні
Сніг усе пам'ята
Десь на сході стріляють гармати,
І день мимохідь ясноокий мина...
О люті морози! Розучіть пам'ятати!
Помолюся і знову засну близь вікна.

І сніг постарілий блакитний
Розділить зі мною цю тугу —
Не друг він, а свідок єдиний
Жаху людського і бруду.

Тут давно не співають пташки,
Тут вітер завжди холодніший,
І тільки сиві, як брови, книжки
Навіть за Всесвіт мудріші.

А сніг не блищить на дорозі —
Він дзеркало вражених дум,
Ніколи ні віршам, ні прозі
Не передати мій сум.

Дихає люттю й суворо карає
Та залишає назавжди зима...
Обпалює очі світло криштальне,
Бо сніг цей усе пам'ята...
© Nadine Tikhonovitch,
книга «Руїни».
Не відкладати людей
Коментарі