I Am Sorry
Rocqueville
"Don't scream!" He says So she bites her tongue ,closes her eyes And watches this play out again AM SORRY "You're hurting me" she tries to say In between broken sobs and tears But he doesn't listen To him she is a toy he uses to reach his "sextacy" heights AM SORRY! She fights invisible wars Her skin tatted with invisible scars Cause the monsters under her bed now lie on top of her I AM SORRY!! She tried to speak up but society acts like this is not a priority She is only thirteen!!! Are you kidding me?! Telling her that rape is inevitable so make the best of it ,stay calm and enjoy it. Are you literally, actually kidding me?!! This is her body not some public property Society treats rape with such simplicity So much so it has become a new reality I AM SO SORRY
2018-08-04 19:51:11
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ren
It's sad to know how heartless some people can be
Відповісти
2018-11-30 18:07:43
1
Rocqueville
I know right!!
Відповісти
2018-12-04 16:44:05
1
Інші вірші поета
My Love From the Storm SKIN DEEP Drowning
Інші поети
Luna
@Moon_Luna_
بسنت
@bassant_samir_aly
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3968
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4739