I Am Sorry

Rocqueville

"Don't scream!" He says So she bites her tongue ,closes her eyes And watches this play out again AM SORRY "You're hurting me" she tries to say In between broken sobs and tears But he doesn't listen To him she is a toy he uses to reach his "sextacy" heights AM SORRY! She fights invisible wars Her skin tatted with invisible scars Cause the monsters under her bed now lie on top of her I AM SORRY!! She tried to speak up but society acts like this is not a priority She is only thirteen!!! Are you kidding me?! Telling her that rape is inevitable so make the best of it ,stay calm and enjoy it. Are you literally, actually kidding me?!! This is her body not some public property Society treats rape with such simplicity So much so it has become a new reality I AM SO SORRY

2018-08-04 19:51:11

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Ren

It's sad to know how heartless some people can be

Відповісти

2018-11-30 18:07:43

1

Rocqueville

I know right!!

Відповісти

2018-12-04 16:44:05

1

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

5015

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12164