Щастя
Щастя. Що то. Незнаю. Воно повсюду, літає, кружляє. І часом зникає. Чому немає сміху у діток на вустах, Чому ось та, людина, що чекає на свій рейс, Сидить зажурена, не дивлячись на те, Що в вікнах квітнуть абрикоси, що зараз дощ не йде. Чому? Куди зникає щастя у людей. Чого його не помічаємо. Йдучи повз його ми не вдихаємо? Чому? Чому у цьому, яскравому світі, де все таке незвичне і цікаве, Всі люди бачать сірі рамки. І ходять з ними. І їх не забувають. Чому в людей зникає радість в очах. Не вміють люди радіти, тим маленьким непомітним дрібницями, Що роблять це життя таким. Таким насиченим, яскравим, таким як є. А ми цього не бачимо. Проходимо повз все, Повз ту квітучу вишню, ті квіти різнобарвні, Ту траву, зелен. Але ж так не було завжди. Колись давно, коли були малі ми Коли літали по тій незвичній, і такій бажанній, Зеленій траві. Здавалось все чарівним. Метелик, квіточка, бджола, що має два відерця в лапках. Дощ, сонце і веселка, яку чекали з самого ранку. Так є і так було. То треба всім згадати ті хвилини, Як ми замість грошей тримали листя різне. І мали все. Тоді ж й були щасливі.
2018-04-03 21:05:28
5
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1660
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4332