Час
І знову ти відкривши серце Чекаєш від людей тепла. Чекаєш там, де його нема, Кохаєш віддано й так щиро. І знову біль, І серце плаче, і душа рветься на шматки А ти сама, в своїй кімнаті, Тихенько плачеш, як завжди. Ти довіряєш, лиш чомусь то не цінується у світі І люди люблять більш брехню, Фальшиві посмішки, й тому Сховайся, десь в своїй душі, недовіряючи нікому, Але ж я знаю то не ти. Тому живи як зараз ти живеш, Обожнюю всіх людей, Цінуй той час який у тебе є. Бо то єдина що є повністю твоє!
2018-04-02 22:28:21
5
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2722
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5145