Митець
Він просто любив. Любив ходити вранці по росі, Любив людей а з ними й їх пісні... Так щиро й сильно. А як він брав до рук гітару.... Лились мелодії як та лунка ріка, Яка у найстрашнішу засуху, Не висиха. Та що було дивно, Що люди теж його полюбили, Дива, та до віку його не згубили. Що так рідко трапляється зараз. Бо митцю на сьогодні, Втриматись на краю людської безодні Так важко. Та бувають такі, як він, Що не дивлячись, на світи й океани. В душі. Продовжують жити з просто людьми, Які нищать так часто прекрасне.
2018-05-29 21:34:48
7
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5148
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4064