Мій жах

Фреш

Мій жах ховається в мені, він подружився з моїм страхом Він із думок точив ножі , він меч кував під моїм дахом Мій жах до тебе йде, в тобі холоне його кров Цей хоррор, або екшн, ще не відбувся знов Він так лякає кажанами, які літають як вампіри Він прагне жити разом з нами, Збирає нас мов сувеніри Він обіцяє не вбивати, хоч ікла гострі є мов бритва Жах обіцяє помовчати, коли стікає кров по вікнах. Він тихий вбивця, темний дух Якого світ давно не бачив Та він у снах моїх живе, справжнє життя його дратує У ньому він і сам помре... Мой ужас Мой ужас скрывается во мне, он подружился с моим страхом Он с мыслей точил ножи, он меч ковал под моей крышей Мой ужас к тебе идет, в тебе стынет кровь Этот хоррор, или экшн, еще не состоялся вновь Он так пугает летучими мышами, которые летают как вампиры Он стремится жить вместе с нами, собирает нас как сувениры. Он обещает не убивать, хоть клыки острые как бритва Ужас обещает помолчать, когда стекает кровь по окнам. Он тихий убийца, темный дух Которого мир давно не видел Но он во сне моим живет, настоящая жизнь его бесит В ней он и сам умрет ...

2021-03-25 16:01:39

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Деміра Рейн

Стих довольно таки сложный. Местами менался ритм и это немного сбивает с толку. Но в целом неплохо. Интересная задумка и тема оригинальная. Мне понравился. Удачи вам ! #читаем_стихи

Відповісти

2021-03-30 18:48:54

1

Esther Rosenberg

Довольно.... мрачная работа. Но есть в ней своя прелесть. Так уж получилось, что люблю я мрак)) #читаем_стихи

Відповісти

2021-03-31 17:21:00

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

82

2

3323