Хто ти?
(18+)
Вітер візьме згусток диму і відкине попіл Із половини різних емоцій, лише сміх це опіум Вечір з нестерпним запахом перегару й синього Malboro Ти ідеш назад, бо "вперед" вже зайнято Сирі міста із безперервними дощами Ліхтар, моргає від дешевих лампочок А ти втікаєш з дому, втікаєш від мами До сп'янілих дівчат, які пусті як порошок Ти втікаєш від себе, бо думаєш краще Думаєш краще напитись й втопитись на дні Ти дорослий, (сам принаймі вважав так) Все не так у житті як хотілось тобі Всі проблеми свої, помістив в алкоголь В алкоголь, сигарети, наркотики, клуби Молодим був тоді, коли був ще малим Зараз це все в тебе настільки роздуто А що буде далі, куди бити планку? Подумай логічно, ти сам вже прибив А далі падіння, лікування, старіння А далі життя закінчилось, а ти? Де все, що ти так називаєш ***нею Де всі, твої друзі, яким ти нах*р не треба Лиш одиниці любили тебе, ти їх кинув Кажучи їм - "Не лізьте, не треба!" Де ти тепер й кому ти потрібен? Лиш дим тебе знову заводить в оману Тепер на вокзалі, добитий до ручки Ти поки живий, але доки лиш п'яний Бо врешті колись запитання До тебе повернеться з різних сторін А хто Я? - Ніхто, ти про*обаний "парень" Який протрезвіє лиш при слові "Амінь"
2021-08-17 12:36:36
5
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2786