Чи є ще ті, у кого кров без фальші
Олена Скурська
Чи є ще ті, у кого кров без фальші? Хто чесний до кінця з своїм сумлінням? Хто визнає, що є за нього кращі І не ховається від гострого прозріння? Чи вміє хтось віддатись почуттям, Ось так, щоб догоріти без останку І не шукати потім вороття, І не чекати для початку знову ранку? Хтось може бути просто небайдужим? Або зізнатись чесно у апатії? Чи вільно дихати на повні груди? Не перейматися, що потім будуть наслідки? Завжди хоча б в одному із аспектів, Або хоча б в житті одного разу Спливає фальш із невідомих нетрів, Бо не існує в світі ідеалу.
2020-10-29 13:35:07
1
0
Інші вірші поета
Знову вибух в твоїй голові Серед рядків закінчились чорнила Відкривай парасольку, бо летять голуби́ Тим, хто зараз палає у пеклі
Інші поети
bandagemaniac
@bandagemaniac
Vici Queen
@BlackBeauty17
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3832