Її долоні
Олександр Гук
Її долоні гарні та тендітні, Ніжні, як в малого немовляти, Теплі, мов той тихий вечір в липні, Пахнуть , ніби свіжі листя м'яти . Коли торкаюсь, весь світ завмирає, Коли тримаю, то в грудях палає, Коли цілую, не знаю чи встою, Коли відпускаю, в душі помираю.
2020-11-20 14:34:18
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Олександр Гук
@your_problem05 😁❤️
Відповісти
2020-11-20 16:11:34
Подобається
Агнелия Ива
👍Красивый стих
Відповісти
2020-11-22 15:02:20
1
Fox
Чудовий вірш🔥
Відповісти
2020-11-28 20:48:32
1
Інші вірші поета
Навчи мене Мрія До серця
Інші поети
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2887
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3333